Парадокс сезону: чому в Україні пшениця дешевшає, а у світі — навпаки

Український та світовий ринки пшениці цього серпня рухаються у протилежних напрямках — і різниця настільки разюча, що заслуговує окремого пояснення для читачів.

Що відбувається у світі. Ф’ючерси на пшеницю в Чикаго 26 серпня піднялися до $7,30 за бушель — найвищого рівня з липня 2023 року, підскочивши за день одразу на 45 центів і ще на 2,6% наступного дня. Загалом із початку серпня пшениця подорожчала приблизно на 19%. Причина — не погода й не врожай, а політика: за даними Bloomberg, москва готується посилити удари по українській інфраструктурі після того, як перемовини про перемир’я зайшли у глухий кут. Трейдери побоюються нового витка блокади чорноморських портів, через які проходить значна частка світового експорту зерна. Це підтверджує і серпневий звіт USDA (WASDE): світові кінцеві запаси пшениці урізано на 22% рік до року, а світова торгівля переглянута вниз через «логістичні збої, пов’язані з росією та Україною» — двома країнами, які разом забезпечують понад чверть глобального експорту.

Що натомість відбувається в Україні. У той час як біржові котирування злітають, всередині країни фермери продають пшеницю нового врожаю за 3000–4000 грн/т — це приблизно вдвічі дешевше, ніж торік. Причина проста: рекордний внутрішній урожай і обмежені експортні можливості створюють надлишок пропозиції на внутрішньому ринку, а вивезти зерно за вищими світовими цінами через логістичні обмеження й ризики вдається далеко не всім. У результаті світове зростання цін поки що майже не доходить до українського виробника.

Чому це важливо. Такий розрив — це не аномалія, а наслідок розриву логістичного ланцюга: світова ціна відображає ризик дефіциту й перебоїв постачання, тоді як локальна ціна відображає фізичну неможливість вчасно й вигідно вивезти зерно з конкретного поля. Для переробників це може означати дешевшу сировину і, за умови узгодженої політики з урядом, — потенційне зниження цін на хліб уже восени. Але для самих аграріїв ситуація болюча: вони не отримують вигоди від світового ралі цін, продаючи врожай за цінами, які не покривають повністю зростання собівартості виробництва.

Що далі. Розрив, найімовірніше, скорочуватиметься в міру того, як стане зрозумілішою ситуація з логістикою через Чорне море: або зовнішня ціна опуститься на тлі стабілізації експорту, або внутрішня підтягнеться вгору, якщо вивезти зерно стане простіше. Аграріям варто стежити за новинами про портову інфраструктуру та рішення щодо “зернового коридору” — саме вони, а не глобальні біржові індекси, найближчим часом визначатимуть ціну на елеваторі.